Українськи новини

Методологічні принципи соціального прогнозування

Дослідження прогнозування як специфічного науково-обґрунтованого виду антиципації потребує з’ясування видоспецифічних характеристик, які визначають його самобутність відносно інших видів антиципації, при збереженні загальних, родових характеристик антиципації як видової основи. Тому осмислення прогнозування передбачає відокремлення, визначення межі використання понять, які відображають ті або інші форми антиципації.

Заперечення всіх форм ненаукового передбачення було необхідним для прогнозування, яке за часів  Радянського Союзу вимушено було відстоювати свою науковість та відмежовуватись від скептичного ставлення до себе як рівнопокладеного з містичними та псевдонауковими формами передбачення. Поступово хвиля провісництв, пророкувань заполонила кризові пострадянські суспільства. Ці явища стали актуальними для соціальних психологів, які досліджували досягнення аналізу свідомого, несвідомого та підсвідомого у роботах З. Фрейда і К. Юнга та їх послідовників. Кризові процеси викликали феномени колективної свідомості та несвідомого невпевнених у собі людей, які шукали альтернативні відносно наукового прогнозування види антиципації.

Випереджальне пізнання людиною світу, інших людей і себе має розходження як за формою одержання цього знання, так і за підставами, що використовуються у цих формах.

На дослідження ненаукових форм випереджального відображення звернули увагу психологи. Так, Л. Регуш розглянула передчуття, передвгадування, пророкування, передбачення. Передчуття відображує випереджальні почуття, очікування, як прояви якихось поки ще не пережитих почуттів, у зміні звичайного спокійного стану, у занепокоєнні, у бажанні одержати додаткову інформацію про людей або обставини, визначає виникнення передчуття, підставами для якого є розвинені почуття, емоційність як властивість особистості, висока чутливість, заклопотаність і переживання відносно відповідних людей, обставин або подій. Передчуття як форма випереджального відображення закріплюється в певних емоціях людини, наприклад, у хвилюванні, страху, тривозі, занепокоєнні або очікуванні задоволення, радості переживання. У понятті «передугадування» підкреслюється, що знання отримане немов би випадково (гадав і відгадав), тому вказується не об'єкт, а радше спосіб одержання випереджального знання. Передугадування ("складне провісництво") не припускає спеціальних наукових досліджень і містить прогностичну інформацію, отриману неусвідомлено, часто в результаті осяяння, якому передував досвід взаємодії з певним предметом, зосередженість на ньому. Здогад часто супроводжується сплеском емоції радості, задоволення. Поняття «пророкування» як форма випереджального відображення є словесним описом майбутнього – "сказав заздалегідь, наперед". Однак семантика російської мови (предсказание – рос.) дозволяє вловити у цьому понятті елемент прояву несвідомого, інтуїції, коли важко пояснити, як, яким способом одержаний прогноз. Слово передбачення – «бачити наперед» – має корінь «бачення», тому передбачення може бути віднесене до тих прогнозів, які опираються на зір (бачення). У психології передбачення досліджуються у спостережуваних видимих явищах (зорових передбаченнях в соціальній перцепції або в ігрових видах спорту), або у широкому смислі як випереджальне знання. Тому це поняття вживається у двох змістах: як близьке до поняття «пророкування», коли робиться акцент на інтуїцію, неусвідомленість одержання випереджального знання, або як близьке до прогнозування наукове передбачення, коли шлях одержання прогнозу носить цілеспрямований характер і усвідомлюється³⁵.

Визначення специфіки різних форм антиципації, на наш погляд, можливо вдосконалити, використовуючи сучасні наукові знання за критеріями «канал отримання», зміст та форма антиципації. Так, у передчутті канал отримання антиципації відбувається за допомогою афективних процесів, емоційного-чуттєвого сприйняття. У пророкуванні антиципація здійснюється у семантичному відображенні, у каналі мовного передбачення, опосередкованого смислового соціокультурного досвіду. У передвгадуванні відображується інтуїтивна антиципація (вгадування), яка відбувається як підсвідоме самодобудовування тих зв’язків, які опинилися поза увагою семантично-логічних структур відображення. Передбачення виявляється як форма візуальної, або просторово-часової визначеності подій, в узгодженні тривалості і темпу подій, як ритмічної визначеності своєї діяльності.

Слід визнати і первинні (емпіричні) та вторинні (організуючі) форми випереджального відображення. Емпіричні відображують очікування та попередження сприйняття, організуючі співвідносять емпіричний досвід із цілісністю відображення. Так передбачення, яке ґрунтується у візуальному каналі отримання емпіричної інформації, поступово відображує передчуття, як очікування рятівної річки у туриста, який заблукав у лісі, запаленого сигнального багаття козацьких варт, світлових сигналів дорожнього руху або відбиття образу «ласкавого берегу моря» у майбутньому відпочинку.

Передчуття та передвгадування сформовані, різними (але, перш за все, візуальним) каналами перцепції. Це талановито відобразив А. де Сент-Екзюпері. «І знову в мені сколихнулося неясне відчуття, чи то радість, чи то побоювання - ще неясне, ледь вловиме, що виникає десь глибоко всередині. Хтось подає мені звістку з невідомого далека. Може бути, це чуття? Знову виходжу - вітер зовсім стих. Як і раніше прохолодно. Але мене вже застерегли. Здогадуюся - так, здається, здогадуюся, чого я чекаю. Чи правильна думка? Ні небо, ні піски ще не подали знаки, але зі мною говорили дві бабки і зелений метелик.

Піднімаюся на піщаний пагорб і сідаю у напрямі сходу. Якщо я правий, вона не змусить себе чекати. Навіщо б залетіли сюди ці бабки, чого шукають вони за сотні кілометрів від внутрішніх оазисів? Дрібні уламки, прибиті до берега, - вірний знак, що у відкритому морі лютує ураган. Так і ці комахи підказують мені, що насувається піщана буря зі сходу, вона вимела всіх зелених метеликів з далеких пальмових гаїв. На мене вже бризнула піднята нею піна. І урочисто, бо він тому запорука, урочисто, бо в ньому загроза, урочисто, бо він несе бурю, піднімається східний вітер. До мене ледь долітає майже невловимий подих. Я - остання межа, якої досягла ослабіла хвиля… Шалена радість переповнює мене: я відчув небезпеку, як дикун, що у чутті, за ледь вловимими прикметами, вгадує, що обіцяє завтрашній день; з півслова я зрозумів таємний язик пустелі, прочитав її наростаючу лють в трепетних крильцях бабки»³⁶.

Передбачення як досвід первісного зорового випереджального відображення організується як у передчутті, так і на рівні «образного мислення», уявлення та навіть у «широкому» смислі – візуальному осмисленні, до «цілеспрямованого характеру і усвідомлення», у візуальних схемах, мапах тощо.

Пророкування відбиває аудіальний канал перцепції та у первинному рівні випереджує аудіальні образи, які перетворюються у емотивну складову тривожності («все завмерло – не чути було ані звуку», «так буває у дні війни є хвилини тиши») або очікування радісної ситуації, у передчутті це тривожність або очікувана радість ритмічної узгодженості або неузгодження. Не випадково збільшення частоти ритму визначає піднесення, активізує перцептивне сприйняття. Ці ефекти дуже непогано використовували у всіх арміях світу - у бойових звуках флейт у давніх греків, литаврах та тулумбасах козаків, барабанному бої та маршах регулярних армій. Навпаки, заспокійливий ритм може привести у стан сну. Очікування звуку пострілу на змаганнях також є фактором вдалого старту та визначає субсенсорну, сенсомоторну та перцептивну антиципацію (користуючись термінологією Є. Суркова, див. додаток 1). Невипадковим є відображення на рівні уявлень звукової гармонії, як випередження звукової ритмічної, музичної та навіть мовної організації. Якщо в українській етимології у пророкуванні більш рельєфно відображені уявлення та смисл гармонійної, ритмічної організації подій – року (долі), який випереджає та відображує людина, то за російською етимологією у «предсказании» відображується семантична мовна організація складної антиципації уявлень та мовномисленевого рівнів.

Аудіальний канал є важливим для соціальних комунікацій. Так, за переказами одного з африканських племен, Бог при створенні мешканців континенту створив спочатку барабанщика, а лише потім мисливця та коваля. Мудрий африканський Бог розумів: плем’я виживає не стільки завдяки влучному мисливцю або спритному ковалю, скільки за допомогою барабанщика, який у хвилину небезпеки миттєво збере одноплемінників, які метушаться у хатах або розбрелися околицями. Барабан у житті африканських племен грає настільки важливу роль, що кожному народженому надають два імені – одне звичайне, мовне, а друге – спеціально для барабана. Барабанне ім’я! [55, 8].

У соціальній антиципації у православних народів значну роль грав церковний дзвін. У козацьких переказах відомо що, коли готували повстання, кобзарі настроювали музичні інструменти під дзвони Києво-Печерської лаври та розходились Україною задля звучання в «унісон» інструментів та пісень у всій країні. Коли ж необхідно було влучити у тональність краю, інструмент настроювався під центральну церкву місцевості. Випереджальне відображення було пов’язане також зі специфікою дзвонової тональності, як інтерпретації та очікування того, що сталося та передається дзвоном.

Ще менше уваги прогнозистами, окрім психологів спорту, приділяється кінестетичній антиципації, яка особливе значення має для контактних видів спорту, бойових мистецтв та фехтування. Первині емпіричні рефлекси, навики руху та реакції вдосконалюються саме за рахунок м'язової пам'яті, послідовності на упередження рухів, які організовуються у передчуття дій супротивника, або просторово-часової зміни ситуації, радості руху адекватного змінам, того, що у бойових мистецтвах відомо як таймінг – відчуття часу та ритму зіткнення супротивників та відповідна, неусвідомлена організація своїх дій. На рівні уявлень це формування образу дії у штатних та позаштатних ситуаціях, у мовномисленевому рівні ‑ осмислена діяльність для упередження ситуацій.

Відзначимо досвід навчання через кінестетичний канал сліпоглухонімих дітей у Загорському інтернаті, виведення їх на мовномисленевий рівень, та навіть на творчий рівень, закріплений захистом дисертацій. Так, згадаємо Олександра Васильовича Суворова, доктора філософських наук, у долі якого визначальну роль відіграли його вчитель Загорського інтернату О.І. Мещеряков та видатний філософ Є.В. Ільєнков, які організували навчання у МДУ на факультеті психології чотирьох випускників Загорського (Сергіїв Посад) інтернату. О.В. Суворов у 1996 році захистив докторську дисертацію на тему «Людяність як фактор саморозвитку особистості»³⁷. Інша непересічна особистість – Ольга Іванівна Скороходова, яка народилася 11(24).7.1914, с. Белозірка, Херсонської області, навчалася у школі-клініці для сліпоглухонімих дітей, що була організована у 1923 р. проф. Іваном Опанасовичем Соколянським у Харкові. Вона стала професійним дефектологом, кандидатом педагогічних наук, нагороджена орденом Трудового червоного знамені, є автором відомої книги «Як я сприймаю, уявляю та розумію навколишній світ»³⁸.

Підкреслимо, що кінестетичний канал розвитку антиципації не залишається поза увагою розробників інформаційних технологій. Так, ізраїльська фірма «Віртач» почала випуск комп’ютерної миші, яка дозволяє сліпому користуватись комп’ютером. На «спині» миші є три панелі з випуклими  рухомими стрижнями, які переводять у випуклий шрифт Брайля текст з екрана монітора. Крім того, миша може синтезованим голосом повідомляти, в якій точці екрану знаходиться курсор, на який об'єкт він наведений. Система дозволяє сліпим не тільки читати з екрану, але і займатися комп'ютерною графікою і навіть грати в комп'ютерні ігри.

А в Японському космічному агентстві розроблений монітор із 3072 висувними стрижнями, що дозволяє сприймати зображення на дотик. Щоправда, чіткість зображень знижена у порівнянні із звичайним монітором в сто разів³⁹.

На відміну від візуального, аудіального та навіть кінестетичного, два інших канали перцепції не стали генералізуючими, мова йде про густаторіальний (який сприймає смаки, у російській мові це «предвкушение») та ольфакторний (який сприймає запахи – «чуттям відчувати») канали. Відомо те, що, наприклад, у греко-персидській, індо-тибетській  та китайській медицині діагностика багатьох захворювань відбувалась саме за цими каналами – густаторіальним (за смаком) який відчував хворий, та ольфакторним (за відчутним запахом), але часто-густо у цілісності з іншими каналами діагностики визначався можливий стан та майбутнє лікування пацієнта.

Дослідження впливу густаторіального та ольфакторного каналів на формування первинних перцепцій, їх вплив на передчуття, уявлення та мовномисленеві антиципації ще справа майбутнього. Але можливо стверджувати те, що вони впливають на соціальну поведінку та її підсвідомий вибір як окремих людей, так і спільнот у ефектах «модного» запаху, смаку, поведінки гурманів та любителів запахів. Ці функції сприйняття переважно мають біологічно обумовлений характер сприйняття, але й і вони окультурюються та формують нові контури соціальної антиципації.

Усі, особливо генералізуючі, форми антиципації мають індивідуальне забарвлення на особистісному рівні. Значущим для особистості є розвиненість каналів перцепції та рівнів антиципації первинної емпіричної перцепції, вторинної генералізуючої перцепції - передчуття (емоційно-чуттєвого), уявлень та холістичної перцепції на мовномисленевому, спільному рівні. До того ж у людей здійснюється цілісне випереджальне відображення як єдність особистісного та суспільного на цих рівнях. Первинні емпіричні перцепції, загальні передчуття (співчуття), загальні уявлення та мовномисленеві відображення визначені також і в колективній свідомості та підсвідомому.

Дослідження випереджального відображення у феноменальному полі колективної свідомості та несвідомого особливо швидко були синтезовані у політичній науці, оскільки невизначеність єдиних орієнтирів трансформації та модернізації суспільства затребували розгалужених методів психологічних маніпуляцій у політиці. Саме вплив на часовий модус майбутнього є найбільш затребуваним у виборчій кампанії, оскільки зміни у владі люди пов’язують з можливістю покращення. Ця політтехнологічна практика реабілітувала форми передбачення у регістрах колективного несвідомого та свідомості.